Безоплатна правова допомога

Фактичні шлюбні відносини

17.02.2020

Фактичний шлюб – це коли пара проживає на одній території, веде спільне господарство та не реєструє свої відносини в органах державної влади.

Відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Проте, подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Сімейний кодекс визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації (а це – нерухомість, транспортні засоби), а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України. При цьому, законодавство не передбачає, і не може передбачити, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Тобто, норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).

Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.

Зацікавленість держави у реєстрації шлюбу виражатися в її можливості впливати на шлюбні відносини в такому напрямі, який був би корисний і необхідний для суспільства та окремої людини. Зокрема, така можливість є гарантом забезпечення їх стабільності, охорони прав та інтересів подружжя.

Кам’янець-Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги  (м. Кам'янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62).

 

 

Оголошено XII конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

22.01.2020

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2020 № 128/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 20 січня по 30 березня 2020 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).

Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:

1) Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 21 січня по 23 лютого 2020 року, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом; завантажити скановані копії заяви, форма якої встановлена Мін’юстом; усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (до 500 слів), складеного у довільній формі.

УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів і відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).

Участь у конкурсі можуть брати адвокати, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

2) Протягом 27 лютого – 09 березня 2020 року пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).

3) Протягом 16 – 19 березня 2020 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.

УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Окрім того, з 11 по 13 березня 2020 року конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами копії документів, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосовання до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.

Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання БВПД на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору, відповідно до Порядку та умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.

Контакт для зворотного зв’язку з адвокатами:

Боровльов Дмитро Дмитрович, начальник відділу експертно-правового аналізу надання безоплатної правової допомоги управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044) 486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), dmytro.borovlov@legalaid.gov.ua.

 

У Кам’янці-Подільському колишнього військовослужбовця поновили

в черзі для отримання житла

15.01.2020

Юрист Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ігор Рибак довів, що колишнього військовослужбовця з сім’єю безпідставно зняли з черги для отримання житла. Тож суд поновив чоловіка на квартирному обліку.

До Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся чоловік, який разом зі своєю сім’єю перебував на квартирному обліку в Регіональному центрі спеціального контролю Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Заявник претендував на отримання житла, оскільки до серпня 2017 року проходив військову службу за контрактом на посаді інженера групи технічного забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення цього центру.

На день звільнення, в серпні 2017 року, його вислуга у Збройних силах України становила 25 років 9 місяців. У зв’язку зі звільненням чоловіка виключили зі списків особового складу центру. Про те, що його та членів його сім’ї зняли також з квартирної черги, заявник дізнався у вересні 2019 року. Вважаючи таке рішення незаконним, чоловік вирішив звернутися по допомогу до Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання БВПД.

Ігор Рибак, начальник відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги місцевого центру, якому доручили представляти інтереси клієнта, склав позов до суду. В позові він зазначив, що чоловіка зняли з квартирного обліку РЦСК відповідно до вимог п.11 розділу ІІ «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Державного космічного агентства України та членів їх сімей житловими приміщеннями». Та відповідно до п. 12 розділу ІІ зазначеної інструкції військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у визначених випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житлового приміщення; отримання грошової компенсації військовослужбовцем та членами його сім’ї за належне їм для отримання житлове приміщення; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, внесення до списків.

Через відсутність наведених підстав у клієнта юрист просив суд визнати недійсним протокол №4/2019 засідання житлової  комісії Регіонального центру спеціального контролю від 21 січня 2019 року в частині зняття військовослужбовця та членів його сім’ї з квартирного обліку та поновити їх у квартирній черзі.

Окрім іншого, Ігор Рибак вказав, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та членам їхніх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відтак суд погодився з вимогами позивача та визнав недійсним відповідний протокол засідання житлової комісії Регіонального центру спеціального контролю, а також зобов’язав комісію РЦСК поновити позивача та його сім’ю на квартирному обліку в черзі на отримання житла.

Рішення набрало законної сили  9  січня 2020 року.

 

З 1 січня змінився максимальний розмір дрібної крадіжки, тобто поріг розмежування

ст.51 КУпАП та ст.185 ККУ

10.01.2020

Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (З 01.01.20 це становить — 210 гривень 20 копійок).

Відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст. 51 КУпАП) передбачає накладення штрафу від 170 до 510 гривень штрафу або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку, або адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.

Повторне протягом року вчинення цього правопорушення тягне за собою накладення штрафу від 510 до 850 гривень штрафу або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, або адміністративний арешт на строк від 10 до 15 діб.

Викрадення майна на понад встановлену граничну суму вважається кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст.185 ККУ (Крадіжка) і карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами на строк від 80 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 3 років.

За крадіжку, яка вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб передбачена відповідальність у вигляді арештом на строк від 3 до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

 Крадіжка, вчинена у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Консультація підготовлена, фахівцями Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (м.Кам'янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62)

 

РОЗ’ЯСНЕННЯ ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО/ООС

23.10.2019

Трудове законодавство

Яким чином може бути реалізовано право військовослужбовців на додаткову відпустку учасникам бойових дій з 2014 року, після скасування в країні особливого періоду, адже зазначений вид відпуски призупинений, а не скасований для військових.

В травні 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» учасникам бойових дій та інвалідам війни надано право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 10-1 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в свою чергу, передбачено вичерпний перелік відпусток, які надаються військовослужбовцям в особливий період. Це такі відпустки, як: щорічні основні відпустки військовослужбовців (крім строкової служби); канікулярні відпустки курсантів ВВНЗ; відпустки військовослужбовцям строкової служби; відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Ураховуючи вищевикладене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію надання додаткової відпустки учасникам бойових дій тривалістю 14 календарних днів на рік припиняється.

На сьогодні особливий період ще триває і право на додаткову відпустку призупинено. Ними можна буде скористатись після закінчення особливого період.

Також за рішенням суду при звільненні військовослужбовців додаткова відпустка компенсувалася грошовими коштами. Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи зазначив, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

 

2. Відпустка жінкам-військовослужбовцям, що мають двох і більше дітей, одиноким матерям на даний час також призупинена, однак, цей вид відпустки не втрачається, а накопичується з 2014 року, її тривалість 10, 17 календарних днів, як реалізувати їх право без шкоди для підтримання бойової готовності військ?

Поряд з цим, надання інших видів відпусток військовослужбовцям в особливий

період припиняється, за виключенням:

- відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами;

- відпустки військовослужбовцям-жінкам для догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього

догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до

досягнення нею шестирічного віку;

- відпустки у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за

висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

3. Щодо надання додаткової учбової відпустки військовослужбовцям строкової служби, для здачі сесії.

Відповідно до пп. 2 п. 180 Положення про проходження громадянами України військової служби від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовці в мирний час, за виключенням особливого періоду, мають право на додаткову відпустку у зв’язку з навчанням.

Порядок надання відпустки такий. Військовослужбовець після отримання

письмового виклику з навчального закладу звертається з письмовим рапортом і

викликом до командира військової частини для отримання відпустки у зв’язку з

навчанням. Командир частини видає наказ і військовослужбовець вирушає здавати сесію, офіційно перебуваючи у відпустці.

Однак з моменту настання особливого періоду (березень 2014 року) ситуація змінилася. Відповідно до п. 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», «В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин». Отже, відпустки у зв’язку з навчанням не входять до даного переліку і не надаються під час особливого періоду.

Враховуючи викладене у військослужбовців є 2 варіанти дій у цій ситуації, обидва з них є непростими. Перший – здавати сесію під час своєї щорічної основної відпустки. Але сесія у вузі проходить 2 рази на рік, а відпустка, як правило, надається один раз на рік. Другий варіант – звертатися з проханням до ректора вузу про відстрочку у здачі сесії у зв’язку з неможливості прибути для її здачі – проходженню військової служби.

 Що можна порадити студентам, які проходять військову службу:

1) Написати на ім’я командира частини рапорт для отримання відпустки у зв’язку з навчанням.

2) У разі отримання письмової відмови за підписом командира частини обов’язково направити лист-повідомлення до ректора ЗВО з поясненням неможливості прибути на сесію, що підтверджується копією відмови від командира частини. Це убереже від негайного відрахування з закладу освіти.

4. Щодо надання відпустки учасникам бойових дій під час особливого періоду (14 діб).

Відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» інші додаткові відпустки (не передбачені Законом України «Про відпустки») надаються військовослужбовцям на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Право учасників бойових дій на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік закріплено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Водночас, надання таких відпусток в особливий період припиняється, тому використати їх можна буде після закінчення особливого періоду або отримати компенсацію.

Консультація підготовлена, фахівцями Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

   (м. Кам'янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62)

 

 

Як захистити свої права споживача житлово-комунальних послуг?

8.07.2019

 

Поновлення на роботі при незаконному звільненні 

3.05.2019

Авторське право на зображення 

25.04.2019

Податкова знижка на навчання-2019

18.04.2019

Держава зобов’язується відшкодувати витрачені кошти на оплату навчання в дошкільних, позашкільних закладах,  закладах загальної середньої освіти,  професійної (професійно-технічної) та вищої освіти.

Згідно з ст. 166 Податкового кодексу України, Ви можете повернути собі частину грошей у вигляді податкової знижки

Оформити податкову знижку може сам студент (якщо він має офіційний заробіток з якого сплачує податки) або його член сім’ї першого ступеня спорідненості (мати, батько, дружина/чоловік).

Особа, що хоче отримати виплату повинна відповідати наступним критеріям:

• мати громадянство України та ІПН (ідентифікаційний код);
• не бути приватним підприємцем;
• розмір річної заробітної плати повинен бути вище суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду);
• оформити знижку необхідно до кінця податкового року, наступного за звітним. Наприклад, у 2019 році податкова знижка буде враховувати витрати понесені на навчання в 2018 році, а в 2020 році за 2019 рік.

Відшкодування розповсюджуються лише на послуги вітчизняних вищих навчальних закладів та не враховує оплату додаткових курсів чи навчання на військовій кафедрі.

Розмір податкової знижки складе 18% від вартості навчання. Під час розрахунку відшкодування враховуються фактичні витрати понесені в звітному році (до 2018 року повертались кошти лише за ті семестри, що входили до поточного року, наприклад, 4 місяці навчання у 2018 році вносились до декларації на 2018 рік, тоді інші відображалися б у декларації на 2019 рік).

Сума податкової знижки не повинна перевищувати розмір загального оподаткованого доходу платника податку.

Щоб повернути витрачені кошти необхідно подати наступний перелік документів до Державної фіскальної служби за Вашим місцем реєстрації:

1. Паспорт;
2. ІПН (ідентифікаційний код);
3. Декларацію про майновий стан і доходи;
4. Довідку про заробітну плату (за формою № 3);
5. Копію договору з навчальним закладом;
6. Копії квитанцій (чеків, платіжних доручень) за навчання;
7. Документи, що підтверджують ступінь споріднення (якщо за навчання сплачують батьки, то потрібно надати свідоцтво про народження дитини, якщо на податкову знижку претендує чоловік або дружина – свідоцтво про шлюб);
8. Заява із зазначенням реквізитів рахунку для перерахування відшкодування.

Оформити податкову знижку можливо до 31 грудня року наступного за звітним (мається на увазі, що у 2019 році подаємо документи за 2018 рік).

Згідно статті 179 Податкового кодексу України у разі ухвалення Вам компенсації за навчання, кошти будуть переведенні на Ваш банківський рахунок протягом 60 днів після надходження пакету документів.

Консультація підготовлена, фахівцями Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (м. Кам'янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62).

 

Оформлення паспорта вперше при досягненні 14 років 

12.04.2019

 

ТИМЧАСОВА ЗМІНА МІСЦЯ ГОЛОСУВАННЯ БЕЗ ЗМІНИ ВИБОРЧОЇ АДРЕСИ

22.03.2019

Якщо у зв’язку з навчанням, роботою, виїздом за кордон чи іншими подіями виборець не може проголосувати на виборах Президента України 31 березня 2019 року за зареєстрованим місцем проживання, він може тимчасово (на період їх проведення) змінити місце голосування.

Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси.

Законом України "Про Державний реєстр виборців" (стаття 7) передбачено, що звернення виборця про тимчасову зміну місця голосування повинне бути мотивованим. Зокрема, це може бути службове відрядження, фактичне проживання не за зареєстрованим місцем проживання, робота або навчання у відповідному населеному пункті або державі, перебування в санаторії, тощо.

Кожен виборець може особисто перевірити інформацію про своє включення (невключення) до Державного реєстру виборців  звернувшись до програмного ресурсу "Особистий кабінет виборця".

До органу ведення Державного реєстру виборців виборцю необхідно подати заяву про тимчасову зміну місця голосування із зазначенням дільниці чи адреси, за якою він бажає проголосувати. Переглянути перелік виборчих дільниць.

При поданні заяви громадянин пред'являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, - паспорт громадянина України (у вигляді книжечки або у вигляді картки) або тимчасове посвідчення громадянина України (якщо особа нещодавно набула громадянства України). Для громадян України - військовослужбовців документом, який пред'являється органу ведення Реєстру, також може бути посвідчення військовослужбовця або військовий квиток.

Звертаємо увагу що заява виборця про тимчасову зміну місця голосування подається до органу ведення Державного реєстру виборців особисто. Надсилання вказаної заяви поштою (електронною поштою) законодавством не передбачено.

До заяви додаються документи (копії документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси. У разі якщо до заяви додаються копії документів, їх оригінали пред’являються органу ведення Реєстру для перевірки вірності цих копій.

До таких документів можна віднести довідку з місця роботи, довідку з місця навчання, документ, який підтверджує право власності або оренди на житло, яке знаходиться за місцем, де виборець хоче проголосувати, проїзні документи, путівка в санаторій, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (Перелік таких документів не є вичерпним).

Виборці, виборча адреса (зареєстроване місце проживання) яких знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, можуть не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування.

У випадку звернення до органу ведення Реєстру виборця, в якого немає зареєстрованого місця проживання, йому пропонується визначити свою виборчу адресу за погодженням із центром обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальною службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб.

Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, та який перебуватиме в день виборів Президента України на території України, приймається органом ведення Реєстру за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування, або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

Якщо виборець, який проживає в Україні, та перебуватиме в день виборів за її межами,  може звернутися з заявою про тимчасову зміну місця голосування до органу ведення Реєстру за своєю виборчою адресою або до органу ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, з проханням тимчасово змінити місце його голосування на виборах Президента України на іншу закордонну виборчу дільницю (дільницю для голосування), приймається органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України.

Заяву  про тимчасову зміну місця голосування необхідно подати не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, тобто до 25 березня 2019 року включно.

Тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси забезпечує включення виборця до списку виборців на відповідній виборчій дільниці одноразово виключно на день голосування – 31 березня 2019 року.

У разі призначення повторного голосування,  виборцям, які перебуватимуть не за своєю виборчою адресою та бажатимуть проголосувати, потрібно повторно не пізніше ніж за п’ять днів до дня повторного голосування звернутися до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців щодо тимчасової зміни місця голосування.

У межах  інформаційної кампанії «Я маю право голосу!».

Для отримання консультації звертайтеся до Кам'янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою:  вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62. 

Реалізація виборчого права

21.02.2019

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26 листопада 2018 року №2631-VIII призначено чергові вибори Президента України на неділю, 31 березня 2019 року.

Відтак, не пізніш як за 8 днів до дня голосування всі виборці повинні отримати іменне запрошення на вибори. У цьому запрошенні буде повідомлено про включення виборця до попереднього списку виборців, адресу дільничної виборчої комісії, її номер телефону і графік роботи, а також про час і місце голосування.

Якщо ви отримали запрошення і ваші прізвище, ім'я, по батькові в них зазначено правильно, значить, ви зможете реалізувати своє виборче право. Проте, якщо ви у своїх персональних даних виявили невідповідність, то слід звернутися до дільничної виборчої комісії або до відділу ведення Державного реєстру виборців, але обов’язково при собі мати паспорт. Зробити це слід не пізніше 25 березня 2019 року, подавши заяву про уточнення попереднього списку виборців, а також про включення або виключення зі списку себе чи інших осіб. Заяви, подані пізніше, не розглядатимуться.

Виборцям, щодо яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність самостійно пересуватися (“НСП”), одночасно повідомляється, що їм буде надано можливість проголосувати за місцем перебування (вдома).

Тим виборцям, які не можуть самостійно пересуватися, але в списках у них немає відмітки “НСП”, рішенням дільничної комісії на підставі їх заяви та довідки медичної установи про стан здоров'я надається можливість проголосувати за місцем перебування (вдома). Таку заяву разом із довідкою необхідно надіслати поштою або передати іншими особами до дільничної комісії до 20-ї години останньої п'ятниці перед днем голосування.

Законодавство також забезпечує можливість тимчасово змінити місце голосування за 5 днів до виборів, не змінюючи виборчу адресу. Таке право є у громадян, які в день голосування перебуватимуть далеко від свого місця проживання (у зв’язку з відрядженням, навчанням, лікуванням тощо). Для цього необхідно звернутися у відділ ведення Державного реєстру виборців у місці свого тимчасового перебування з відповідною заявою. Цим виборцям буде змінено на час виборів місце їх голосування, а саме – виборчу дільницю. У списках нової дільниці будуть їхні прізвища із зазначенням номера посвідчення, виданого відділом ведення Державного реєстру виборців. Особливістю є те, що якщо приїжджий виборець змінив своє місце голосування, але все-таки раптом вирішить голосувати вдома, то у нього це не вийде, доки він не здасть видане йому посвідчення у той відділ, який його видав. Але знову ж таки все це можливо тільки до 25 березня, оскільки цього дня реєстр виборців починає формування уточнених списків, за якими і буде проводитися голосування.

Слід наголосити, що кожен може онлайн перевірити наявність свого прізвища у списках виборців на офіційному веб-сайті Державного реєстру виборців, не виходячи з дому!

Консультація підготовлена в рамках правопросвітницького проекту «Я маю право голосу!», фахівцями Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

   (м. Кам'янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62)
 

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України

Сьогодні, 11 січня 2019 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації: домашнього насильства (ст. 126-1 КК України), примушування до шлюбу (ст. 151-2 КК України), а також кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів або обмежувальних приписів та непроходження програми для кривдників (ст. 390-1 КК України).

Відтепер максимальне покарання для домашніх насильників передбачає позбавлення волі на строк до двох років.

Слід зазначити, що з набранням чинності вищевказаних змін, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи караєтиметься громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

До 11 січня 2019 року за домашнє насильство передбачена лише адміністративна відповідальність згідно статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено покарання у вигляді штрафу від 170 грн до 340 грн або громадських робіт на строк 30-40 годин, або адміністративного арешту на строк до 7 діб. Повторне вчинення домашнього насильства протягом року вже загрожує штрафом від 340 до 680 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин, або адміністративним арештом на строк до 15 діб.

В новій редакції викладено: статтю 134 Кримінального кодексу України «Незаконне проведення аборту або стерилізації», статтю 152 «Зґвалтування» та статтю 153 «Сексуальне насильство» (закріплено оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, запроваджуючи концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншими формами сексуального насильства).

Кримінальний кодекс України доповнено розділом XIII-1 «Обмежувальні заходи». В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

У Кримінальному процесуальному кодексі України з 11 січня 2019 набувають чинності зміни, що стосуються:

• доповнення переліку документів, які можуть бути тимчасово вилученими у межах заходу забезпечення кримінального провадження – тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом: документи, які посвідчують право на володіння та носіння зброї;
• закріплення переліку обмежувальних заходів, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого, прокурора про обрання запобіжного заходу в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
• уточнення, що підставою для закриття кримінального провадження, пов’язаного з домашнім насильством, не може бути відмова потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
• обмеження ініціювання угод про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством.
• уточнення правил провадження у формі приватного обвинувачення, а саме: до кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється таке провадження, віднесено домашнє насильство, незаконний аборт або стерилізація, примушування до шлюбу, сексуальне насильство (ч. 1 ст. 153 КК України).

Консультація підготовлена в рамках правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», фахівцями Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.