ДО 31-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ: НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ В ТВОРЧОСТІ ПОДІЛЬСЬКИХ МИТЦІВ
Постановою Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ, Україну було проголошено незалежною демократичною державою.
01 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.
Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За".
Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.
Незалежність України – це мрія наших батьків і прадідів, це невід’ємне право народу самостійно приймати політичні і міжнародні рішення, це рівність з іншими народами.
Упродовж багатьох століть наша держава очікувала на своє визнання, тому ідея всеукраїнської єдності ніколи не полишала наш народ, її витоки беруть свій початок за часів Київської Русі і Галицько-Волинської держави. Українська революція 1917—1920 pp. здійснила мрію багатьох поколінь українців про об'єднання в єдиній соборній державі. Внаслідок революції утворилися дві демократичні держави — УНР та ЗУНР. Ініціатором державного возз'єднання українських держав виступила Українська Національна Рада. Директорія УНР призначила урочисте об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня 1919 року — в річницю IV Універсалу Центральної Ради, яким була задекларована незалежність Української держави. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Отож цей день залишився назавжди в пам'яті свідомих українців.
Акт проголошення незалежності України проголошує: незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Кожна країна, кожен народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – Герб, Прапор, Гімн. Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це – історичне надбання народу, частка його етнокультури.
Україна та українці і сьогодні продовжують боротися та кров’ю виборювати свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ та ВОЛЮ. Вагомий вклад в становлення української державності роблять талановиті неординарні громадяни, які вміють бачити, думати, аналізувати, які своєю творчістю генерують ідеї вільної, незалежної держави та народу.
В Чемеровецькому секторі архівного відділу Кам’янець-Подільської райдержадміністрації зберігаються документи особового походження людей, які любили, люблять свій подільський край та вболівають за становлення та розвиток суверенності та незалежності держави. Зберігаються унікальні фонди митців Поділля: Віктора Гончарука, Олександра Басістого, Володимира Мостіпаки – людей, для яких поезія, дотепне слово, віршування було та є сенсом життя, найбільшою втіхою.
В архіві зберігаються документи особового походження Віктора Гончарука (Вечірко) (02.03.1954 р.), жителя смт Чемерівці поета, прозаїка, Члена Національної Спілки письменників, який є автором поетичних збірок, книжок, оповідань та гуморесок. Творчість митця відображає нестримну любов до рідного краю, до України, небайдужість до становлення української державності до добробуту пересічного громадянина. Лірика Віктора Гончарука в основному є громадянською:
***
…Надворі гримить. Блискавиці. І злива.
Рілля така чорна, неначе шпаки.
Стаємо чужими, байдужими, злими
І топчемо ряст ніби ті віслюки.
Терпіння, терпіння. І ще раз терпіння!
Порепані руки, тверді мозолі.
Чому ти злиденна моя Україно?!
Так лиха багато на рідній землі…
(16 вересня 2003)
***
Сумні. Терплячі. Мовчазні.
Ми – бідняки, ми – голодранці.
Болить Вкраїнонька мені,
Що шкандиба в стареньких капцях.
ЇЇ так взули «діячі»,
Які народ за бидло мають.
Нехай удень, чи уночі
Усі запроданці сконають.
(18 вересня 2003)
***
Нашій Україні – слава! Слава!
Геть усіх запроданців – вельмож!
Боженьку, молю тебе: хай з’явиться
Якнайшвидше України Вождь!
(05 квітня 2003)
***
Я живу на Поділлі казковім,
Маю бороду, вуса – козак!
У полоні снаги і любові!
Я віршую – по-своєму, так.
Я Вкраїну свою оспіваю,
Аби легше народу жилось.
Добрим словом її засіваю,
Аби добре й святково було.
(2013)
***
Не кожна вродлива людина – красива.
А кожна красива людина лиш та,
В якої душа золота, наче нива.
В якої любов – найдорожча, свята.
(2013)
«Фільтр нашого часу» - так називають друзі Олександра Басістого – Закордонця (Зарічного) (17.03.1960), поета-пісняра, жителя села Сокиринці, документи особового походження якого, перебувають на державному зберіганні в архіві. Олександр Петрович вчитель «вищої» кваліфікаційної категорії української мови і літератури, він не сприймає фальші та щиро вболіває за долю України.
***
Од подій трясеться шкіра.
Вивертає біль сюжет.
Непомітно ходить кілер,
Придивляється до жертв.
Зажурилися хатини
В ризах сонця чи мокви.
Збоку їх беруть на кпини
Вілли, схожі на церкви.
Знов киреї та лівреї,
Не вмовкають язики:
Найзаможніші – євреї,
Найбідніші – козаки.
Як, товаришу, така річ
Вибір правильний зроби!
Доконає нас параліч
Мізків, духу, боротьби.
(2013)
***
Ми простого люду,
В нас на серці рана…
Спом’янемо, любі,
Віщого Бояна.
І почнемо, браття,
В злагоді та згоді
Пісню про завзяття
Воїна в поході.
(2012)
***
Не можу вертати
До рідної хати,
Щоб спогадів світлих
пучечок не взяти.
Роками-стежками
усе перейшлося,
Чи так прожилося,
Чи все те здалося?...
Не можу, не можу,
Як не переможу
Байдужість нестерпну,
Бездушність ворожу.
Тому не вгаваю –
Щоденно літаю,
І цим уже всюди
Я перемагаю.
(2012)
***
Не шукай привороту – Євшану, -
Гіркне всюди зелений полин.
Як утратив козацьку пошану,
То навік обездолений син.
довго мучилась воля в казармі…
З польової пилюки століть
У потрісканій висохлій фарбі
Непорушно минуле століть.
Не шукай захисницю – катрагу ,-
Не сховаєшся в часі ніяк.
Як утратив козацьку відвагу,
То завжди – жалюгідний жебрак.
Гортаючи та перечитуючи справу Володимира Григоровича Мостіпаки (1936-1989), світ мистецтва захопив в одну мить, цікаві картини олією, яких налічується більше 130, графіка, а вірші та гуморески проникають у саме серце. Здібність захоплюватися скар-бами природи, віддзеркалювати їх у своїх живописних та графічних творах, притаманна творчості кугаєвецького худож-ника. Володимир Григорович Мостіпака він, творець дивосвіту, залишив глибокий слід на рідній землі: художні полотна, скульптурні роботи, літературні твори.
Мимоволі пробуджується цікавість взнати більше про творчий шлях художника – поета:
***
Понад усе – люблю природу,
Понад усе – люблю красу,
Люблю пісні свого народу,
Люблю заплетену косу.
Люблю я ранки волошкові,
Люблю я білозубі дні,
Люблю я вечори кленові
І ніч зажмурену в вікні.
Люблю Поділля – і немає
Моїй палкій любові меж.
Люблю – і серцем відчуваю
Мене Поділля любить теж.
***
Димить і гуркоче земля,
Співає, сміється, квітує,
То плаче, прокинувшись, мов немовля,
А то сиротою сумує.
І щастя, і горе, і смерть, і життя,
І війни й любов, й підлі чвари, -
Усе з плином часу піде в небуття,
Як білі і чорнії хмари.
***
Пора орати землю, сину,
Он бач, як сонечко зійшло.
Куй лемеші, сідай в машину –
Та гайда прямо за село.
Тобі даю руля я в руки,
Ори на щастя, сій зерно,
Та стережись, щоб чорні круки
Тобі не вп’ялися в стегно.
Земля тепер навік за нами,
І ти на ній господар є.
Стій міцно обома ногами,
Вона нам сили додає.
***
Давно відома істина
Говорить нам про те,
Що темінь – чорна віддавна,
А світло – золоте.
***
В душі поета, як в дзеркалі, відбиваються думи і сподівання його народу.
***
Думи, як куми, збіглись на раду, та все без ладу…
***
Суспільство – багатоголосий хор: як навчиш, так і співатиме.
***
Люди – як вірші, є хороші, а є гірші.
Велика любов до своєї України, до її людей, непохитна віра в краще майбутнє, любов до неймовірно красивої природи, до української культурної спадщини – ось що спільне в творчості згаданих митців. Це таланти, що «напувалися» з джерел рідної української землі.
Ми живемо в епоху народження нової країни. Революція гідності, анексія Криму і збройний конфлікт на Донбасі, повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року на українську землю, змінили Україну і кожного з нас. Саме зараз ми повинні закладати основи єдиної, економічно процвітаючої країни, яка розвивається, в якій живуть щасливі самодостатні громадяни. Ті реформи, які на десятиліття визначать фундамент держави Нової Незалежної України. Адже саме прагнення до нового життя надає сил українцям у цей непростий час. І саме в ці дні світ готовий підтримати Україну, яка чітко висловила своє бажання жити за європейськими стандартами.
Наші дні — це час становлення нової Незалежності України !!!
А ми маємо знати духовне життя свого народу і виразних його представників. Без цього неможливо уявити жодну націю.
Бажаючі можуть ознайомитися із документами фондів особового походження у читальному залі архіву щосереди та щоп’ятниці за адресою: вул. Центральна, 42, смт Чемерівці Кам’янець-Подільського району.
Головний спеціаліст Чемеровецького сектору
архівного відділу Кам’янець-Подільської
районної державної адміністрації
Валентина ПОВАР
